Епітафії

epitafiya foto

Епітафія (від грец. epitaphios — надгробний) — короткий текст написаний на надгробній плиті на честь померлого.

Своє особливе ставлення до рідної, близької людини, яка пішла з життя, Ви можете висловити в красиво оформленому пам’ятнику, висловивши свої  почуття в короткому пам’ятному напису. За цією ознакою вірші (епітафії) на пам’ятник поділяються на: епітафії чоловікові, дружині, коханій, коханому, мамі, татові, сину, дочці, сестрі, братові, бабусі, дідусеві, другу, подрузі.

 Пам’ятаємо, любимо, сумуємо …

 З життя пішла  (пішов) миттєво, а біль залишився назавжди.

Не висловити горе, не виплакати сліз,
Ти радість і щастя і з дому відніс.

Ніхто не зміг тебе врятувати, пішов (пішла) з життя ти дуже рано,
Але світлий образ твій рідний ми будемо пам’ятати постійно.

Немає більше горя, ніж гіркота від втрати.
Сумуємо, любимо, пам’ятаємо …
Лише в Бозі душа
Моя має спочинок,
У ньому моє спасіння.
Бог наше пристановище

Хто відповість дасть нам?
для чого землю покинула ти?
Молимо Господа Бога
душу твою берегти.
Ісусе, сину Божий!
Згадай мене, як прийдеш
У своє Царство.

Тому , хто дорогий був при житті,
Від тих, хто пам`ятає і сумує.
Глибокий сум і вічна пам`ять
Назавжди залишились з нами.

Як птах, ти сину, в небо полетів,
Без тебе, рідний, світ нам похмурів.
Без тебе, сонечко, так важко жити,
Тебе ми вічно будемо любити.

Тяжко, важко в світі жити,
Як мами немає.
Плаче серце, плачуть очі,
а сонце сіяє.

Спи, татусю, спокійно,
Ти наш скарбе єдиний.
Дні прожиті з тобою, –
Найдорожчі перлини.

Татусю, любий наш, прости,
Що не зуміли зберегти тебе.
Тепер на Бога уповаєм,
Хай Він тебе оберігає.

Не винесу горя,
Не виплачу сліз.
Ти щастя і радість
З собою поніс…
Синочку наш любий,
Як мало ти жив.
Смертю своєю
Ти нас засмутив.

Спи, наш таточку коханий,
Сонечко вдень, а місяць вночі
Вічна пам’ять про тебе в серцях рідних
Хай обігріває твою домовину.

Вічна пам’ять і спокій душі.
Любимо тебе, пишаємося тобою,
І в пам’яті нашій завжди ти живий
Ти завжди в наших серцях.

Ти пішов з життя, а із серця – ні.
Світлий, чистий образ твій завжди з нами.
Тому, хто дорогий був при житті,
Від тих, хто любить і тужить.
Немає більше горя, ніж гіркота від втрати.
Тебе живою уявити легко так,
Що в смерть твою повірить неможливо.

Ви, листочки, не шуміть, нашу маму не будіть.
Пішовши з життя, все ще живеш ти,
в наших помислах і мріях.

 Світла (Вічна) пам’ять про тебе залишиться в наших серцях  назавжди.

Тихіше, берези, Листям не шуміть,
Сина …………… Ви мені не будіть!
Ангеле мій рідний, вибач – винна,
Що не була в годину смерті поруч із тобою.

Догори